Спільними зусиллями, коштами і інформаційною кампанією браму з камʼяниці на вулиці Вʼячеслава Чорновола, 9 вдалося врятувати, забрати на зберігання, врешті відвезти на реставрацію і у вересні 2023 року – повернути у рідні стіни.
Ця історія могла б бути короткою – наша всім подяка, кілька гарних кадрів і все, але хто ми такі, аби не розповісти вам всі деталі?
Отож, була собі брама. Гуляючи своїми містами ви неодмінно минаєте ці брами – вони можуть бути понищені людьми і часом, можуть бути красиві, бо власники роками їх любили і берегли. На більшість з них ми, у поспіху, не звертаємо уваги, але у вересні 2022 року зникнення саме цих дверей – з неймовірними кованими ініціалами та роком – привернуло погляди багатьох людей.
Перш ніж «вийти» на власників камʼяниці, які замінили стару історичну браму на коричневі металопластикові двері, ми встигли поговорити буквально з усіма, і навіть перевірити, чи часом брама не потрапляла на коломийське сміттєзвалище.
Кілька днів неймовірних пошуків і дипломатичних зусиль головного архітектора Коломиї і співзасновника коло брами Андрія Олійника і завідувачки сектору охорони культурної спадщини управління культури та туризму Оксани Пашник, і от, власники камʼяниці виходять на контакт. За цей час фейсбук, інстаграм та телеграм-канали перетворюються у неймовірно потужну хвилю інформаційної кампанії: допис про браму зʼявляється на сторінці мера Коломиї Богдана Станіславського, про двері та проект пишуть та роблять сюжети НТК, Інформатор Коломия, Дзеркало Коломиї, Franko.News, ПІК, Kurjer Galicyjski, Ukr.net, Давній Галич, Галка, Західний Курʼєр, інформацію поширюють небайдужі.
Після всіх цих подій брама, як увесь цей час відпочивала у гаражі одного з власників камʼяниці, переїздить до Станіслава Балановича на перше зберігання. І навіть – на першу «реставрацію», бо саме від Стаса прилетіла вражаючи світлина частини світлика, очищеної від нашарувань багаторічної фарби.
Отримавши браму, ми постали перед серйозним питанням: а що робити далі?
Перший вересень повномасштабного вторгнення рф на територію України, масовані обстріли та перші холодні і темні дні блекаутів – далеко не найвдаліший момент для того, щоб запускати процес збору коштів на реставрацію брами. Тож ми вирішили зачекати.
Блекаутні осінь та зима минули у чималих ваганнях та хвилюваннях – проект однозначно продовжуємо, але як будемо діяти з брамою?
Навесні 2023 року, коли браму перевезли на зберігання у Мистецький дворик коломийського Народного дому, стало зрозуміло – треба діяти зараз, так як умов для належного її там зберігання, на жаль, не було. І у травні, за кілька днів до річниці створення «коло брами», на день народження співзасновниці проєкту Олени Юрійчук, ми вирішили стрибнути з головою у незнане – і запустили збір.
З питанням реставрації брами ми вирішили звернутися до ініціативи #ФранківськЯкийТребаБерегти якій за роки існування вдалося відновити понад 40 дверей в Івано-Франківську. Одним з основних питань, звісно, було фінансове – в яку суму обійдеться реставрація коломийської брами.
Попередня оцінка вартості склала 75-85 тисяч гривень, але остаточна сума була сформована вже після всіх робіт по реставрації, роботі зі склом, металом, відтворенням рами, поверненням дверей до Коломиї та їх встановленням. Нашою метою було зібрати перші 50%, з якими можна було домовлятися за перевезення брами до Івано-Франківська та початок перших реставраційних робіт.
Страх страхом, а збір було почато, і 19-го травня, через добу після оголошення збору, ми знайомимося з нашим колобрамним персональним янголом-меценатом – Дмитром Самойловим родом з Херсонщини. Без чудової історії, яка достойна того, аби увійти в книжки не обійшлося. Дружина Дмитра – коломиянка, і ми досі жартуємо, що певно ті коломийські дівчата щось та й знають, якщо надихають – разом з красивим містом – його оберігати.
Перші донати з побажаннями прилетіли буквально одразу після публікування реквізитів. І тут ми щиро дякуємо кожній і кожному, хто повірив у цей проект і цю шалену затію – реставрацію брами з вулиці Чорновола, 9. Починати збори під час війни не на потреби Сил Оборони України – дуже тяжка задача не лише з фінансової точки зору, коли ти переймаєшся, чи вдасться зібрати суму, а й морально – чи маєш ти право просити кошти на все це?
У фіналі робіт сума на реставрацію склала 110 тисяч гривень. Межа, яку ми, відверто кажучи, сподівались не перейти, але через складність робіт – не вдалось.
На збір половини від оголошеної первісно суми нам знадобилося кілька тижнів, і вже дощового 17 червня ми відкривали двері Мистецького дворика, аби командою в кілька рук змітати пил з брами і вантажити двері полотна та залишки рами у подорож до Івано-Франківська, де на нас вже чекали.
Працювати було над чим: коломийська брама стала, мабуть, рекордсменкою за розмірами – висота дверей разом з рамою – неймовірні 4 метри 16 сантиметрів. Навіть довезення брами, розкладеної після демонтажу на частинки, було тим ще квестом. А уявіть, як це все везлося вже після реставрацій? Окрім того, роботи було чимало з деревиною. Масивна рама, яку довелося створити з нуля, в оригіналі була із дуба – такою її й відтворили. Саме ця деревина була використана понад сто років тому майстрами для різьбленого імпосту – і, мабуть, завдяки дубу ця деталь чудово збереглася. Самі ж полотна та інші деталі – хвойні, які були більш мʼякими та піддатливими для вирізьблення орнаментів. Ну і багацько зусиль довелося прикласти для відновлення кованих елементів – від крихітних квіточок на вершині металевого ансамблю і до його центрального елементу – цифр 1909 та ініціалів.
Цікавою вийшла історія з обранням кольору фарби: зазвичай під час реставрації майстри шар за шаром знімають всі кольори, які тільки можуть бути присутніми за роки фарбування брами. В нашому випадку брама була помальована у рудувато-коричневий колір, з яким її і зняли, а от на момент встановлення брама, скоріше за все, була просочена рідиною на кшталт масла. Втім, реставрація – клопіткий процес, який вимагає заміни деяких трухлявих та втрачених елементів. Тож після чистки та встановлення де-не-де протезів з деревини було вирішено надати брамі вишневого кольору, який не асоціювався б з «радянським» попереднім кольором, і був би елегантним дуетом з чорними кованими деталями.
29 вересня коломийська брама після року поза домом, з яких було три місяці «реставраційно-санаторних» робіт, практично семи годин монтування кількома майстрами, повернулася до рідного дверного пройому. І незайвим буде сказати, що разом з кожним «клацанням» завіс дверних полотен, які ставали у раму, клацало і у наших серцях – бо важливість цієї брами для нас не передати словами.
Хоч відреставровані двері повернулися додому вже більше року тому, все одно кожен ранок хочеться починати коло брами – змінювати маршрути, щоб пробігати повз, брати каву, щоб зупинятися і помилуватися розкішними барвами. Але головне – щоб ще раз затриматися поруч і нагадати собі: ця реставрація – надвеликий крок для міста у збереженні його історичної спадищин, та окрім того – це потужний крок для нас у довгому і тепер такому реальному шляху відновлення та закохування інших у коломийські старі брами.
Дякуємо всім і кожному, хто був причетний до реставрації і без кого ця подія не сталася!
